ШЕНДЕРІВКА -   село   Корсунь-Шевченківського   району   Черкаської  області розташоване над річкою Боровицею, правою притокою  Росі. Шендерівка  знаходиться за  25 км   від райцентру,  95 км   від Черкас та за 165км   від столиці   України м. Києва.  []Територія   на південь від Росі, де знаходиться село, була заселена ще в давні   часи. Про це свідчать знахідки знарядь   праці   людей кам'яної  доби в урочищі Копані. На   південь від села знаходиться недосліджене стародавнє городище, на північ - курган. Точна  дата  заснування  села  невідома, але в    «Енциклопедичному словнику» Брокгаузена і Єфрона  написано « известная с ХVІ столетия».  Це узгоджується з іншими історичними  джерелами, які свідчать, що після надання Корсуню у 1580 році королівського привілею на заселення, місто невдовзі (1584 р.) стало центром окремого староства   Київської землі.  Корсунське, Богуславське та Білоцерківське староства охоплювали майже все   Надросся.

На початку   XVII   століття на нинішній території  села   вже   існує маєток (хутір - зимівник)   гетьмана  Війська Запорізького Петра Конашевича Сагайдачного  (ставок, млини, ліс,  сад поле).

Перша письмова згадка  про село датується 1659 роком, коли за привілеєм  було дано спадкове ленне право   на Шендерівський маєток Остапу Федьковичу (Фачковичу).

У 1708 році в селі споруджено   першу дерев'яну церкву   Успіня Пресвятої Богородиці,  яка   пізніше згоріла від блискавки.

На 1741  ріку Шендерівці було    40 дворів із населенням   близько 300 осіб. У 1804 році   збудована   нова Успенська   церква.

У 1807 році   село  отримало статус містечка. Бурхливо   розвивається торгівля і
ремесла. Через   кожні   2   тижні по понеділках проходили ярмарки,  по п’ятницях – базари.                                                                                                            
У 1861 році містечко стає   центром Шендерівської волості,  що  складалася із 13 округів  (староств)   сільських.  Охоплює 15 номенклатур  ( містечка Шендерівка і Стеблів, дві цукроварні, один хутір) і на  1.01.1900 року  тут проживало  19293  осіб. Населення містечка у 1864 році становило 2260 осіб.
Із  XIX століття до початку XX століття в селі працювали суконна фабрика,
цукровий , винокурний, цегельний заводи, 3 водяних   млини, 3 вітряки, вальцевий млин, лісова пристань.

У селі були церковно - парафіяльна школа,(лікарня, сільський банк, волосна управа.
На 1903 рік населення містечка становило 5980 осіб, з них євреїв -  понад 700 осіб.
Тут не раз бував Т.Г Шевченко, про що переконливо доводить журналіст і поет,
колишній випускник Шендерівської  середньої  школи Петро Овчар у
шевченкознавчій розвідці   « Село, яке знав Тарас»   (газета «Літературна Україна» №32(4545) 12.08.1993р.).                                                                             
Із 1864   по 1879 роки в Шендерівці працював і жив з родиною улюблений брат і свояк Великого Кобзаря В. Г. Шевченко. У 1875 році тут були написані його   « Споминки про   Тараса» ( К.І. Колесникови   « Корсунський часопис », № 1, 1994 р.)
На початку XX століття у селі вчителював відомий український письменник Євген Максимович    Кротевич.

       Із жовтня 1915 року по  березень 1916 року у містечку  проживав відомий військовий інженер, пізніше  Герой радянського Союзу  генерал Д.М. Карбишев,  який керував будівництвом оборонного рубежу між Виграївським лісом і Шендерівкою. Тут він познайомився і вінчався у місцевій церкві із майбутньою дружиною Лідією Василівною Опацькою. У селі   росте дуб, за переказами посаджений Карбишевим. Із історичних джерел   відомо що в 1918 році повсталі селяни утворили загін у 80 осіб, який розбив австро - німецьку частину в урочищі Паньківське.     

     У буремні 1917 - 1921 роки  через село   проходили війська Директорії, отаманів  

Григорієва , Нестора Махна, Денікіна  і частини Червоної армії - щорсівці, будьонівці _та інші.

   До 1924 року містечко ще залишається центром району.

Поміщицький маєток, господарство були розграбовані, занепала торгівля, зосереджена в руках євреїв, із більших промислових об’єктів частково діючим залишився лише вальцевий млин, побудований на початку XX століття поміщиком Рогозінським за найсучаснішою на той час світовою технологією (дизель-електростанція   німецької фірми « ОТТО ДЕІС» , електроводокачка, сита японського виробництва, тощо. Млин якістю свого виробництва славився на   той час на всю Київську Губернію. До речі, електростанція, крім млина і поміщицького маєтку, забезпечувала електроенергією близько трьох десятків селянських хат.

Комуна створена у 20-х роках радянською владою із бідняків на базі поміщицької

економії виявилася неспроможною вести   господарювання.

У період НЕПУ (1921 - 1928 рр.) різко  зросла кількість заможних   селян, так званих__куркулів і середняків. Відродилася торгівля.

На початку 20- х років у Шендерівському районному відділі   « Селянська культура» працював відомий бандурист Григорій Косенко, родом із містечка Городище. В його репертуарі « Як умієм, так і пієм» були веселі місцевого компонування пісеньки, наприклад :

В Шендерівці густо хат

Вітер не провіє

Стара мати ложки миє,

А дочка не вміє.

Мати ложки миє,

А я не беруся

Якби хлопці з Верещак,

То я звеселюся.

           Бандурист   Косенко   разом із уродженцем Корсунщини, композитором і диригентом Кирилом Стеценком подорожували Україною агітткапелою                   « Гей на село ». Очолював її Павло Тичина, робсількором капели був   Григорій Григор'єв, автор споминів « Що було  -  те бачив»

           На 1925 рік   населення   села   становило 4479 жителів.

Перший колгосп ім. Молотова був утворений  1929 року ( голова Олександр Обідченко),  другий  - ім. 12-річчя РСЧА  у   1930 році. Почалося масове, так зване, розкуркулювання тих, хто не бажав вступати до колгоспу. Кілька десятків сімей були виселені в райони Північної Росії, значна частина селян втекла від переслідування   влади на Донбас.

У 1934 році було закрито православний храм, а у його приміщенні відкрито для потреб радянської культури сільський будинок (сільбуд).

У 1936 році  місцеву семирічку було реорганізовано в середню   школу . Навчання в 8 - 10 класах було платним.     
Голод 1932 - 1933 р. р.  чорним крилом зачепив і Шендерівку. Про його жахіття, випадки людожерства переконливо описує   уродженець села, колишній генеральний директор об'єднання «Хлібпром» Донецької області, кандидат технічних наук І.Ф. Прохоренко у мемуарно-художньому творі « Життя як терниста нива»                     ( Донецьк,  Юго - Восток, 2002 р.) За приблизними підрахунками у селі   від голоду померло   близько тисячі осіб. Заданими    книги «Реабілітовані історією. Черкаська область» у 1937-1938 р. р. 19 жителів села були репресовані і « трійками» НКВС засуджені до розстрілу.

  29 липня 1941 року в Шендерівку увійшли   німецькі   фашисти.   Протягом

кількох перших   місяців були заарештовані   гестапо і розстріляні   близько 50-ти комуністів і комсомольців.

Напередодні війни у селі   проживало 40 єврейських   сімей. У вересні їх було вивезено до   райцентру   і розстріляно   в Різаному Яру поблизу Корсуня.   Лише кільком особам вдалося врятуватися. Забрано в німецьке  рабство із села 376 юнаків і   дівчат.

На   фронтах   Великої   Вітчизняної   війни воювало 576 жителів села. З них   290 полягли на_ІІолях боїв, 146 удостоєні високих урядових нагород.  В історію держави Шендерівка увійшла як епіцентр боїв заключного етапу Корсунь-Шевченківської битви 1944 року, яка  завершилася 17 лютого повним розгромом Німецько - фашистського   угрупування ( 55 тис. убитих і поранених, 18 тис. полонених).  До 20 - ти річчя битви в центрі   села поставлено гранітний   обеліск з   написом : «Тут 17 лютого 1944 року було остаточно розгромлено   Корсунь - Шевченківське угрупування німецько-фашистських загарбників військами   Радянської   Армії».  517 воїнів - визволителів віддали своє життя за  визволення   села.

Подвиги   радянських   бійців і місцевих мешканців, які допомагали їм, широко відображено в   засобах   масової   інформації : історичній, мемуарній та художній літературі,  зокрема :

Стаття Б.Полевого « На поле Корсунском» ( « Правда» , № 43(9502), 23.02.1944р.),книзі «Сталинград на Днепре» (Смирнов С.С., Москва1967р.) книгах С. Райгородецького «Рось в огне», «Ворота в пекло» (битва в Черкаському котлі), Дуглас Є.Наш.  (Канада) та   інші.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 22.02.1984 року за мужність, виявлену жителями   села в роки Великої Вітчизняної війни, успіхи в господарському та культурному будівництві , село   Шендерівку Корсунь-Шевченківського району Черкаської   області нагороджено   ПОЧЕСНОЮ   ГРАМОТОЮ.

Небагато сіл в Україні  удостоєно   таких відзнак .