Головна » Статті » Асоціація учнівського керівництва

Текстовий матеріал підготовлений учнями 9 класу на конференцію «Планета добра» по О.А.Захаренку «Залиши свій слід на землі»
Йому було б 75....і скільки добрих справ ще можна було зробити?!
Сьогоднішня презентація,створена нашим класом,дозволяє дізнатися,чим саме прославився наший земляк не лише в Україні,а і за її межами.
Заголовок першого слайду: «О.А. Захаренко – людина з доброю душею»
Другий слайд:Екскурс в історію життя О.А. в Сахнівській школі як директора
Третій слайд:1966 року був призначений директором Сахнівської школи. На цій посаді О. А. Захаренко пропрацював понад 35 років.
Він створив нову систему громадянського, сімейного та трудового виховання, на практиці реалізував ідею школи-родини, школи, життя якої тісно перепліталося з життям села, його історією. Наполегливо працював з дітьми: пошукова робота учнів спрямовувалася на дослідження родоводу і результатом цієї роботи стала «Енциклопедія шкільного роду» (в 4-х томах), видана у 2000 році.
Разом з дітьми та їх батьками Олександр Антонович перетворив звичайну сільську школу у школу-комплекс, яка забезпечувала розвиток учня не гірше, а за багатьма показниками і значно краще, в порівнянні з міськими школами.
У Сахнівській школі з ініціативи О. А. Захаренка та завдяки спільним зусиллям батьків і громадськості, були побудовані навчально-спортивний комплекс, танцювальний зал, ігрові кімнати, басейни, культурно-музейний центр, обсерваторія, створено музей села, започаткована шкільна багатотиражна газета.
Визнанням оригінальності і новизни педагогічних ідей О. А. Захаренка стало те, що після його смерті Сахнівській школі було надано офіційний статус «Авторська школа О. А. Захаренка» (2002).
2007 року Міністерством освіти і науки України запроваджено нагрудний знак «Олександр Захаренко».

Педагогічна спадщина Захаренка
Олександр Антонович Захаренко - «Людина з головою вченого і руками робітника»
Головна мета всієї діяльності і самого життя Олександра Антоновича — створити таку школу, щоб діти зростали в ній мислячими, працьовитими, вдячними, закоханими у свій край, чутливими до добра і краси. І йому це вдалось, про що і доводять всі його справи…
Школа О.А.Захаренка та інноваційні методи розвитку особистості дитини
Авторська школа О.А.Захаренка була інноваційною ще в ті часи, коли це слово ще не було настільки часто вживаним: в далекі 60-ті роки в Сахнівській школі розпочався процес, який можна умовно назвати “Літопис незвичайних справ”. Що стосується особливостей організації навчально-виховного процесу цієї школи, то важко провести чітку межу між навчальним і позанавчальним процесом, їй завжди було притаманне поєднання задач навчально-виховного процесу і позашкільної освіти: будь-який проект може бути успішно реалізований тільки в тому випадку, коли учні мають міцні знання. І навпаки: бажання здійснити якусь мрію спонукає школярів до отримання необхідних знань.
«Педагогіка конкретної мети» в авторській школі Олександра Захаренка
Система роботи педагогічного колективу Авторської школи О.А.Захаренка була ефективною перш за все тому, що весь виховний процес базувався на принципах діяльнісного підходу, тобто і навчання, і виховання відбувались на активній основі, через конкретну діяльність і само-діяльність школярів згідно з їхніми інтересами і уподобаннями. Про важливість такого підходу писала М.Монтессорі, визначаючи, що освіта не формує дитину, а надає їй можливість розвивати своє тіло і душу через власну діяльність.
Олександр Захаренко матеріалізував те, що утверджував на словах: «Школа — це постійний, самостійний рух уперед, ідея, яка має неодмінно захопити відразу трьох: учителя, учня, батьків. Якщо такої ідеї немає, то школа перетворюється на звичайну контору Держкомосвіти, де приходять і йдуть за дзвоником...» На практиці педагогічна симфонія — гармонійне поєднання інтересів учителя, дитини та її домашніх — виражалася в тому, що кожного дня протягом трьох десятків років у життя втілювалася певна справа, яка була цікава всім, яка об’єднувала. Захаренко повернув життя в селі так, що все раптом зосередилося навколо школи. Дітоцентризм — така ідея. Він умів розмовляти. За жодних умов він ні на кого не підвищував голосу. Його недарма називали директором села. Говорив — чули, пустих слів не було. Затаскане й часто брехливе гасло «Все найкраще — дітям!» у Сахнівці дивовижним чином було реалізоване вповні. Так були збудовані два чудові басейни, в яких усі — від першокласників до вчителів — могли плавати цілий рік, сучасний спортзал (у якому й балетна студія була), неординарний музей, обсерваторія, фонтан — ляснеш у долоні — струмені бризнуть, дендропарк... Усе працювало на виховання особистості. От, скажімо, «живі обеліски», які потім розійшлися по багатьох селах. Це — розарій: 216 кущів; під кожним земля від порога, який переступив солдат, ідучи на війну, і вода під час садіння — із рідної криниці, і рушник — у День Перемоги. На табличці — ім’я. Коли влаштовувався обеліск, були живі і вдови, і батьки, і багато тих, хто пам’ятав загиблих. Таке зворушує, об’єднує... Школа славилася й серед дітей. Був випадок, коли з далекого глухого села прийшов у Сахнівку промоклий і замерзлий хлопчик, прийшов як у центр культури (його потім Ломоносовим прозвали), в телескоп на зірки дивитися! Хлопчика обігріли, а потім він усю ніч просидів під куполом обсерваторії, роздивляючись туманності, спостерігаючи обертання супутників навколо Юпітера... Час минав, якоїсь миті і обсерваторія дітям наскучила. Проте рух — як ми пам’ятаємо — має бути постійним, дитячі очі мають сяяти інтересом! Інакше життя іншим заповниться (ну та ми по вулиці бачимо)... І в таку мить в означеному місці з’являлося нове оголошення, розбурхуючи село: «Увага, увага!..» Ідеї були всі з потреб життя, тому й мали відгук.

От розмова.
— Мамо, ви куди?
— У школі стелі білити.
— Навіщо? Ми вже давно...
Це дивуються діти, які приїхали в гості, закінчивши університет.
— Та як же?! — у своєю чергою дивується мати. — Треба, треба допомогти...
* * *
Прийшли інші часи. Нове століття чекає свого вчителя.
У Сахнівці готується до відкриття музейна кімната, присвячена Олександрові Антоновичу Захаренку, стеля в ній — чорна як глупа ніч. У день відкриття палець екскурсовода натисне кнопку, і над підведеними обличчями відвідувачів раптом спалахнуть сузір’я: він любив космос.


Він виріс від звичайного директора школи до відомого не лише в Україні, а й за її межами новатора, першопроходця, знаного педагогічного мислителя, творця авторської школи, який збагатив теорію і практику виховання школярів оригінальними підходами й методами здійснення виховного процесу. Це справді людина,яка залишила свій слід на землі!
Нам дуже хотілося,щоб кожен з тих,хто тут присутній залишив по собі слід!
Категорія: Асоціація учнівського керівництва | Додав: Катя_) (21.04.2013)
Переглядів: 633 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]